Головна | Реєстрація | Вхід | RSSЧетвер, 21.09.2017, 07:58

КЗ "Веселівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1"

Авторизация
Меню сайту
Контакт
Наше опитування
Оцініть шкільний сайт
Всього відповідей: 111
Лічільник
Коментарів: 10
Фотографій: 864
Новин: 180
Каталогів: 6
 
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


www.openstat.ru

Для турботливих батьків

 

Шкільні конфлікти: позиція батьків

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

 

Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї

Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

 

Втручання батьків

Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

 

Як правильно допомагати

Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.

 

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

 

Перший етап . Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй бракує, з'ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

 

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути переконані, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все, спочатку це буде дуже невелика частина, але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть із нею результат. Після кожної самостійно й успішно виконаної частини ставте який-небудь значок, наприклад знак оклику або задоволений смайлик. Через якийсь час ви разом із дитиною переконаєтеся, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникненняконкретних питань. Основним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

 

 

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтесь своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо знадобиться. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу — у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви завжди її підтримаєте.

 

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу знадобиться на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу у тому, що дитина прагне подолати всі труднощі сама. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

 

Ви вважаєте, що такий  підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався...»)? На  надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати та спланувати свою до­помогу?

 

Як привити любов до читання

 

Книги - унікальний винахід людини, спосіб зберегти і примножити знання. Невичерпне джерело інформації, мудрий учитель і вірний друг. Чи не тому в кожній родині з появою дітей виникає цілком природне запитання - як їм привити любов до читання?

Одного разу один великий римський історик і письменник сказав: «Жодного дня без рядка», а я б додав ще так: «І ні дня без читання книжки!» Саме так склалося в моєму власному житті - читання книг стало невід'ємною частиною мого життєвого часу. І, як людина, яка багато читає, хочу поділитися досвідом і дати кілька порад, здатних допомогти і вам прищепити любов до читання у ваших дітей.

1. Отже. Рада перша. Як можна раніше починайте читати своїм діткам гарні дитячі книжки. Читання книг вголос - відмінний початок для знайомства з літературою. Зрозуміло, для цього потрібен і час, і бажання. І батьки, яким небайдуже, якою буде їхня дитина, ким вона виросте - я впевнений - знайдуть і перше, і друге. Втім, і дитина оцінить це. Адже діти все відчувають. Вони навіть зможуть відчути, який у вас настрій в даний момент, по вашому голосу, по інтонаціях.

До слова, артистизм при читанні - також незамінна річ. І якщо у вас є такий талант, і ви вмієте цікаво читати книги, дитині в два рази цікавіше буде проводити з вами час за таким заняттям, як читання книг!

Книги у вашому будинку повинні займати гідне місце. Звільніть хоча б кілька полиць в шафі, і розташуйте там кілька рядів хороших дитячих книжок. Нехай дитина бачить, що в її родині ставлення до книг вельми поважне. Ці почуття обов'язково передадуться і їй. Ну, а якщо ви підкладаєте книги під ніжку кухонного столу, то, думаю, неважко, буде здогадатися, що подумає дитина і яке відношення до книг буде особисто у неї.

2. Порада друга - фільми і мультфільми. Ні дня кого вже не секрет, що вже багато років (не менше двадцяти) в нашій країні не знімається дитяче кіно. Точно така ж справа йде з мультфільмами - гідні роботи ми бачимо вкрай рідко. На щастя, гарна спадщина залишилася нам від минулих часів. До прикладу, на найбільших торрентах в розділах «Дитяче кіно» досі на самих верхніх рядках популярності залишаються такі фільми, як «Буратіно», «Морозко», «Пригоди Електроніка», «Гостя з майбутнього» та інші. Тобто, фільми та мультфільми, зняті за мотивами народних казок і книг кращих дитячих письменників минулого століття.

Спробуйте піти «від зворотного». Дайте дитині подивитися хороший фільм або мультфільм, а потім поставити питання - «а хочеш ще й почитати про це книгу? Там ще цікавіше написано!» Частенько це спрацьовує. Якщо дитині сподобалась тема, герої, вона проявить інтерес і до книги. Для прикладу - в середині вісімдесятих таку хвилю популярності книгам створили чудові фільми, про які я написав вище. Після виходу фільму «Гостя з майбутнього» країна дізналася Кіра Буличова. І його книги про дівчинку з майбутнього Алісу Селезньову в бібліотеці взяти вже було майже неможливо - вони переходили з рук в руки, навіть не потрапляючи на книжкові полиці.

3. Порада третя - покажіть дитині власний приклад читання книг. Чудово, якщо у вас в будинку є книжкова полиця, або навіть ціла книжкову шафа. І ви старанно доглядаєте за ним, стираючи щотижня пил з книжкових корінців. Цього не зовсім достатньо, щоб дитина побачила ваше персональне ставлення до книг і до читання. Адже цього пилу могло бути зовсім не бути, якби ви їх брали в руки і читали самі!

Зверніть увагу, що дитина частенько копіює поведінку батьків. Якщо вас цілими днями не відірвати від екрану телевізора, а книги займають у вашому житті «почесне» місце елемента квартирного інтер'єру, то навряд чи дитині книги будуть цікаві. І все навіювання «що читати потрібно, тому що ...» будуть сприйматися лише повчально моралями, а тому не будуть мати ніякої сили.

Щоб не бути голослівним, знову ж наведу приклад із власного життя - у моїй власній квартирі, книгами був заставлений майже вся книжкова стінна шафа. Чудово пам'ятаю з дитинства таку картинку - читаючих тата і маму. Це справляло враження і викликало власний інтерес. Ризикуючи зламати собі шию, я підставляв до шафи табуретку, і до «посиніння» перебирав на полицях книги. При цьому, перечитуючи найцікавіші книги по безлічі разів. Ситуація змінилася тоді, коли я потрапив вперше в дитячу бібліотеку.

4. Ось ми добралися і до четвертої   поради. Не лінуйтеся, і сходіть з дитиною в бібліотеку. Можливо, на перших порах вона буде соромитися туди ходити самостійно.

По собі пам'ятаю, як йде душа в пятки, коли на тебе суворо поверх окулярів подивиться сувора тітка-бібліотекарка, з німим запитанням: «А ну, признавайся, чи будеш ти псувати книги?» Не бійтеся, це в неї тільки такий погляд суворий, насправді, вона дуже добра - я в цьому впевнений. Тому що тільки добрі люди можуть працювати в таких (не побоюся цього слова) святих місцях, як дитячі бібліотеки. Де сам дух просочений романтикою, подорожами, фантастикою і пригодами!

На перших порах допоможіть своїй дитині вибирати книги. За порадою можна звернутися і до працівників бібліотеки - їм-то добре відомо, що дуже люблять читати дітки різного віку. Їх рада в такому ділі може виявитися дуже цінною!

5. І, нарешті, остання порада - найнесподіваніша і оригінальна - напишіть своїй дитині книгу самі! Ну, можна не в буквальному сенсі, достатньо просто її придумати. Розкажіть їй, що пишете книгу про неї , про її життя, про її пригоди і про її друзів. Запропонуйте їй щось самій «додати» в цю книгу, розвинути її, зробити цікавіше.

Можливо, це підштовхне її до того, що вона почне записувати свої думки, вести щоденники. Ловіть момент, і порадьте прочитати їй «Щоденник Колі Синіцина» Миколи Носова або «Коля пише Олі, Оля пише Колі» Анатолія Алексіна або «Таємний Сигнал Барабанщика». Будьте впевнені - їй стане цікаво, як вели свої «щоденники» великі дитячі письменники! А вже потім, напевно, вона візьметься і за власні книги.

Відкрию маленький секрет - саме так і народжуються знамениті дитячі письменники!

Автор: Сергій Коловоротний,

 

дитячий письменник

 

Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Випадкове фото
Архів записів
Сайти Веселого



Веселовская районная разнопрофильная гимназия

Ремонт, продажа и обслуживание КОМПЬЮТЕРНОЙ ТЕХНИКИ в Веселом

обновить драйвер

http://proinf.at.ua
Чому Ви навчаєтесь
Чому Ви навчаєтесь саме у Веселівській ЗОШ І-ІІІ ст. №1?
Всього відповідей: 62
Пошук
Вгору
Copyright MyCorp © 2017