Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 14.08.2020, 03:06

КЗ "Веселівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1"

Меню сайту
Наше опитування
Чому Ви навчаєтесь саме у Веселівській ЗОШ І-ІІІ ст. №1?
Всього відповідей: 110
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

12:39
Пам’яті товариша...

                                        Тут все життя твоє пройшло

                                        Із добрим словом і душею

                                        У школі всякого було,

                                        Та серцем ти завжди із нею.

 

            Від чого залежить наша доля? В дитинстві – від батьків та близьких, які змалечку оточують  дитину увагою та турботою, привчають, що можна собі дозволити, а чого ні. В юності до цієї справи залучаються вчителі. І коли ми вступаємо в доросле життя самі несемо відповідальність за свої вчинки, обираємо норми поведінки й своє ставлення до оточуючих.

            Але як важливо, щоб на початку життєвого шляху молоді люди отримали вірні життєві орієнтири, які б стали надійними дороговказами в подальшому житті. І в цьому велика відповідальність лягає на педагогів, адже справжній педагог не тільки навчає дітей, а й намагається виховати найкращі людські якості: порядність, відповідальність за свої вчинки, чесність, повагу до старших.

            І, як зауважив великий педагог Сухомлинський В., не стільки кількістю виховних бесід, скільки своєю поведінкою, власним ставленням до добра і зла, своїм життєвим досвідом.

            Не кожному дано бути вчителем, не кожен може віддавати себе іншим, причому майже кожного дня, жертвуючи своїм часом, яке зміг би провести із сім’єю, витратити на свої власні потреби.

            Саме таким вчителем був наш колега,  вчитель трудового навчання Хмура Олександр Григорович, який після довготривалої хвороби пішов із життя. Для нас, всього колективу учнів, вчителів, техпрацівників КЗ «Веселівська ЗОШ I-III ст №1» це стало невиправною втратою. Смерть відібрала від нас надзвичайно скромного, талановитого педагога, але вона безсильна перед святою пам’яттю про нього тих, хто з ним працював, кого навчав, з ким дружив.

            Народився Олександр Григорович в мальовничому с. Широке, мешканців якого завжди згадував з великою теплотою. По закінченню Широківської восьмирічки вступив до Мелітопольського технікуму гідромеліорації та механізації сільського господарства. З честю і гордістю віддав свій військовий обов’язок в танкових військах радянської армії й, отримавши армійський гарт, з молодіжною енергією став  працювати в колгоспі ім.. Фрунзе. У молодого спеціаліста швидко розгледіли організаторські здібності, його принципіальність й доручили очолити бригаду №1.

            Ті, хто працював поруч з ним з  теплом згадують  роки сумісної праці. Але, незважаючи на позитивні здобутки в роботі й авторитет серед сільгосппрацівників, Олександр Григорович зрозумів, що його справжнє покликання – на педагогічній ниві.

            В зв’язку з чим він вступає до Бердянського педінституту й працює з 1982 року майстром – педагогом в навчально-виробничому комбінаті. З 1992 року – він майстер, а з 1995 р.- вчитель праці в рідній ЗОШ №1.

            Своєю відповідальністю перед колегами, учнями, любов’ю до своєї професії, професіоналізмом, постійним бажанням домогтися кращих результатів, він зразу ж завоював повагу й авторитет в колективі.

            Під час роботи в школі, полі, суспільних місцях можна було бути спокійним, якщо з дітьми був Олександр Григорович. Він вмів організувати учнівський колектив, правильно розподілити обов’язки. Був вимогливим і справедливим, тому всі роботи виконувались  вчасно, організовано та якісно.

            Справжньою колискою для зростання талантів в декоративно-прикладному  мистецтві стало любиме дітище – майстерня.  За час завідування майстернею ним створена найкраща в районі матеріальна база. Радів цінним подарункам – верстатам, наборів фрез, подарованих випускником нашої школи Михидою М.А., з яким в свій час працював разом на ланах колгоспу ім.. Фрунзе.  Для нього та дітей це були не тільки кабінети з верстатами, меблями й набором інструментів, у яких був завжди зразковий порядок. Це була справжня духовна світлиця, де неспокійна його душа знаходила нові й нові джерела натхнення, струмочки життєдайної наснаги. Красиво оформлені стенди, на яких фотографії учнів-майстрів, їхніх виробів, заслужені обласні та республіканські грамоти – визнання високої майстерності. В коридорі красива тюль, на підвіконнях -  квіти, виставки виробів учнів.

            Справжня творчість не терпить обов’язкових часових обмежень – учні на його заняттях працювали без обмежень – скільки бажала душа. Тому й двері майстерні завжди були відчинені і обов’язково у вихідні дні, коли панує тиша і ніхто не відволікає по дрібницям. Саме в ці хвилини приємно було спостерігати, як спокійно, натхненно творять його майстри й майстрині.

            Ніколи не заспокоювався досягнутим – душа прагнула нових ідей й задумів. Він ніколи не намагався працювати ради перемог і нагород – основні його зусилля були спрямовані на створення зручних умов, атмосфери творчого пошуку для зростання талантів.  А нагороди знаходили свої адресати  самі собою – а це десятки обласних та республіканських грамот.

            Пам’ятається, в 2010 році Олександр Григорович з учнями повіз поробки на Всеукраїнський мистецький фестиваль в м. Василівка.  Наша експозиція зразу ж привернула увагу  організаторів й учасників фестивалю. А тому було прийнято рішення  розмістити вироби наших умільців в центрі зали. Незважаючи на те, що серед учасників були представники західних областей  України, де ці напрямки були традиційними, наша виставка творчих робіт шокувала всіх. А наш наставник Олександр Григорович люб’язно давав інтерв’ю кореспондентам та ділився творчими секретами. 18 міністерських грамот отримали учні та їхній керівник за свої роботи. Будучи надзвичайно скромним, ніколи не вихвалявся своїми перемогами, а просто сумлінно й чесно робив свою справу.

            Він ніколи не шукав різниці між «відмінником» та «двієчником», між «сильним» та «слабким». Просто навчав творити своїми руками прекрасне. Всесвітньо відомому педагогу Макаренко А.С. належить такий вислів: «Нужно быть честным по отношению к ученику – вот и все воспитание». Саме за чесність, справедливість, небайдужість поважали його вихованці.

            Найкращий вчитель для дитини той, хто спілкуючись із нею, забуває, що він учитель і бачить у своєму учневі друга, однодумця – ці слова відомого класика педагогіки саме про нього.

            Результатом його педагогічної праці  були не тільки вишукані творчі роботи, а створення тієї атмосфери, яка  виховує взаєморозуміння між учнями, повагу, гідність, вміння цінувати  дружбу. Тому цілі покоління випускників школи, й особливо гуртківців,  із вдячністю зберігають пам'ять про свого наставника.  І, проводжаючи в останню путь свого вчителя, учні, гуртківці несли не тільки вінки із прощальними надписами, ікону, виготовлену власними руками,  яка три роки експонувалася  в Софіївському соборі м. Києва, а й те добро й тепло, яке назавжди  в їхніх серцях залишив Олександр Григорович. Хмура Олександр Григорович своїм талантом та творчістю вписав яскраву сторінку в історію нашої школи.

            В нашому колективі не має жодної людини, яка б не зверталася до зав. майстернею за допомогою і кожний завжди від нього її отримував. Користувався заслуженим авторитетом серед колег – вчителів трудового навчання району. Залюбки ділився з ними своїми надбаннями. Прекрасний і чуйний сім’янин, відданий чоловік, турботливий батько й дідусь завжди був надійною опорою для сім’ї.

            27.01.2014 року Олександру Григоровичу виповнилось би 60 років… Але про довгождану пенсію він ніколи не мріяв й ніколи про неї не згадував. У нього була велика кількість оригінальних задумів, нових творчих напрямків, які він мріяв втілити в життя.

            На день Богоявлення 19.01.2014 року виповнилось 40 днів, як з нами поруч не має  нашого колеги. Ми щиро співчуваємо рідним, близьким з непоправимою втратою й впевнені, що  цілі покоління вдячних учнів, колег, друзів збережуть світлу пам'ять про Хмуру Олександра Григоровича.

 

 

Время быстро летит

Пролетают года, словно птицы…

На уроки спешишь –

Часу нет оглянуться назад.

И редеют ряды,

Не встречаем знакомые лица:

Рядом нет больше Вас

Боль таится слезою в глазах.

 

Колектив рідної школи.

Переглядів: 699 | Додав: admin | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Січень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2020